Ефіопська імперія

የኢትዮጵያ ንጉሠ ነገሥት መንግሥተ
Mängəstä Ityop'p'ya
Ефіопська імперія
1137–1936
1941–1974

Flag

Девіз
"Ефіопія простягає руки до Бога"
Гімн
Ityopp'ya Hoy[1]
ኢትዮጵያ ሆይ
"Ефіопія, будь щаслива"
СтолицяАддис-Абеба
Мовиамхарська
РелігіїЕфіопська православна церква
Форма правлінняАвтократія[2]
Імператор
 - 1137Мара Теклє-Хаймано
 - 1930–1974Хайле Селассіє I
Прем'єр-міністр
 - 1942–1957Маконнен Енделкачеу
 - 1974Мікаель Імру
Законодавчий органКоронна Рада Ефіопії
Історичний періодСередньовіччя / Холодна війна
 - Заснування1137
 - Перша італо-ефіопська війна1895–1896
 - Аддис-Абебський мирний договір23 жовтня 1896
 - Прийняття Конституції16 липня 1931
 - італійська колонізація1936–1941
 - Абсолютна монархія12 вересня 1974
ВалютаЕфіопський долар
Попередник
Наступник
Аксумське царство
Італійська Східна Африка
Італійська Східна Африка
Дерг
Сьогодні є частиною

Ефіопська імперія (Амхарська: የኢትዮጵያ ንጉሠ ነገሥት መንግሥተ, Mängəstä Ityop'p'ya) також відома як Абісинія, займала терен сьогоденної північної частини Ефіопії та Еритреї, існувала приблизно з 1137 (початок династії Загве) до 1974 року, коли монархія була повалена через державний переворот.

Після британської окупації Єгипту в 1882 році, була однією з двох африканських країн (друга — Ліберія) , що залишилися незалежними під час бійки за Африку Європейських імперіалістичних держав в кінці 19 століття.

Докладніше: Аксумське царство

У 400-х роках до Р.Х., Аксумське царство було засновано на узбережжі Червоного моря — торгова держава, що торгувало прянощами з Індії. Близько 300 р. від Р.Х. Аксум прийняв християнство, і завоював сусіднє стародавнє царство Куш. Саме з цього часу Аксум почали називати імперією, а у кореспонденції використовують "Ефіопія". Протягом наступних кількох століть царство поширило владу на південь і на захід в Африці, а також на Аравійській півострів, і в цілому торгівля процвітала до мусульманського завоювання Єгипту близько 640 р. від Р.Х., після цього торгівля занепадає, і країна потроху зникає з історичної арени, останній Аксумський цар був убитий таємничою царицею Юдіт близько 960.[3]

Наступні 40 років правління Аксумом царицею Юдіт, деякі вчені називають ефіопським темним століттям[3]. Цариця була гебрейського походження, через це місцеві християни зазнали притискань, багато християнських храмів було зруйновано. Дуже мало відомо про царицю або державу, якщо, звичайно, держава в той час існувала, проте єдине що можна стверджувати — це кінець контролю Аксуму над Ефіопією.

Останній із спадкоємців королеви Юдіт був повалений Мара Теклє Хаймано. Він заснував династію Загве у 1137 році, і одружився на жінці спадкоємиці останнього імператора Аксуму за для легітимності царювання. Династія Загве походила з Агау, чия влада ніколи не поширювалась власного етнічного терену. Столиця була перенесена в Адафа, біля сучасного Лалібела в горах Ласта. Загве продовжував традиції християнства Аксуму і побудували багато церков.

У 1270 році династія Загве була повалена королем стверджуючим своє походження від Аксумських імператорів і, отже, від Соломона. Соломонова династія була з народу Хабеша, від цього власного імені отримала свою назву Абісинія.

Хабеша царювали тільки з невеликими перервами з 1270 до кінця 20-го століття. Саме при цій династії, було приєднано більшу частину терену сьогоденної Ефіопії і деякі південні терени Еритреї. Вони успішно відбивалися від італійських, арабських і турецьких військ і здобули плідні контакти з деякими європейськими державами, зокрема, Португалією, з якою вони були союзниками у боротьбі проти останніх двох загарбників.

У 1868 році після депортації декількох місіонерів і представників британського уряду Велика Британія почали каральну експедицію в Ефіопію. Кампанія мала успіх для Англії і правитель Ефіопії покінчив життя самогубством. 1880-і роки були відзначені Бійкою за Африку. Італія, намагаючись отримати колонії в Африці, напала на Ефіопію і після успішного завоювання деяких прибережних теренів, погодилась на підписання Уччіальського договору, створюючи колонію Еритрея.

Через істотні відмінності між італійським та амхарським перекладом Уччіальського договору, Італія вважала, що Ефіопія є васальною державою. Ефіопія скасувала договір в 1893 році. Принижена Італія оголосили війну Ефіопії в 1895 році. Перша італо-ефіопська війна призвела до битви при Адуа в 1896 році, в якій Італія була остаточно переможена. У результаті було підписано Аддис-Абебський договір у жовтні, де було чітко демарковано кордони та Італія змушена була визнати незалежність Ефіопії.

Делегації Великої Британії та Франції — європейських держав, колоніальні володіння яких лежали поруч з Ефіопією незабаром прибули в ефіопську столицю, за для підписання відповідних договорів з ефіопським володарем.

У 1935 італійські війська під командуванням маршала Еміліо де Боно вторглися в Ефіопію. Війна тривала сім місяців до часу коли перемога Італії була оголошена. Вторгнення було засуджено Лігою Націй. Цього разу Італія використала гірчичний газ, не звертаючи уваги на Женевські угоди, які вони підписали сім років тому. 150,000 жертв було отруєно гірчичним газом. Після війни Італія приєднала Ефіопію, об'єднавши його з іншими колоніями Італії в Італійську Східну Африку, і Віктор Емануїл III прийняв титул імператора Абісинії. Окупація Італією тривала п'ять років.

У 1974 році прорадянська марксистсько-ленінська військова хунта, "Дерг", на чолі з Менгісту Хайле Маріам , повалила уряд Хайле Селассіє I і встановила однопартійну комуністичну державу. Хайле Селассіє був поміщений у в'язницю і помер при нез'ясованих обставинах.

  1. www.nationalanthems.info
  2. Nathaniel T. Kenney, "Ethiopian Adventure", National Geographic, 127 (1965), p. 555.
  3. а б Adekumobi, p. 10
Це незавершена стаття про Ефіопію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

  • Adekumobi, Saheed A., Greenwood Publishing Group (Hrsg.): The History of Ethiopia. Westport 2007, ISBN 0-31332-273-2.
  • Pankhurst, Richard, Blackwell Publishing (Hrsg.): The Ethiopians: A History. Oxford 2001, ISBN 0-63122-493-9.
  • Shillington, Kevin, Routledge (Hrsg.): Encyclopedia of African History, Ausgabe 1. London 2004, ISBN 1-57958-245-1.
Dieser Artikel basiert auf dem Artikel Ефіопська імперія aus der freien Enzyklopädie Wikipedia und steht unter der Doppellizenz GNU-Lizenz für freie Dokumentation und Creative Commons CC-BY-SA 3.0 Unported (Kurzfassung). In der Wikipedia ist eine Liste der Autoren verfügbar.